Для новачків

newcomers_1

Спортивне орієнтування – вид спорту, в якому учасники, орієнтуючись на місцевості, повинні отримати позначки на всіх контрольних пунктах (КП), використовуючи карту і компас. Результати визначаються за часом проходження учасником всієї дистанції.и.

Змагання відбуваються як у містах (міський спринт), так і на пересіченій місцевості.

Змагання зі спортивного орієнтування проводяться в різних групах, які формуються як за віковим принципом, так і за рівнем майстерності учасників. Для новачків існує окрема категорія OPEN, а для початківців молодшого віку – група KIDS, які передбачають досить просту дистанцію.

Прийнято вважати, що спортивне орієнтування як вид спорту зародилося в ХІХ столітті, коли почали проводитися змагання між військовими гарнізонами Швеції, Норвегії, Великобританії.

Спортивне орієнтування як вид спорту сьогодні розвивається в більш ніж 70-ти країнах світу на всіх заселених континентах. Розвитком цього виду спорту керує Міжнародна федерація спортивного орієнтування (International Orienteering Federation – IOF), членом якої з 1992 року є ФСО України. До складу IOF станом на 01.01.2007 р входять 68 країн-членів (з них 19 асоціативних). Спортивне орієнтування найбільш популярно в Європі, Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії. У Швеції на найбільші змагання в 2012 році приїхало майже 13 тисяч учасників. Частково це відбувається завдяки тому, що спортивне орієнтування допускає участь людей практично в будь-якому віці та з різним ступенем  підготовки. Останні новини спортсмени отримують на сайті World of O.

В Україні цей вид спорту добре знайомий старшому поколінню, адже користувався великою популярністю в Радянському Союзі. Сьогодні спортсменів в 4 категоріях (орієнтування бігом, орієнтування на лижах, орієнтування на велосипедах і трейл-орієнтування) представляє Федерація спортивного орієнтування України. Найбільший інтерес незмінно викликає саме орієнтування бігом. В Україні цей вид спортивного орієнтування популярний в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, на Буковині, а також в Прикарпатті. У 2005 році спортивним орієнтуванням в Україні займалося близько 5800 осіб (з них 980 є членами ФСТ України). Федерації спортивного орієнтування місцевого рівня створені в 26 регіонах нашої держави. В якості інформаційного сайту ми також рекомендуємо сайт Антона Купрійця.

Форма одягу

Спортивна. Важливо, щоб руки і ноги спортсмена були повністю захищені.

Екіпірування спортсмена

Обов’язкове:

  • чіп (спортсмен отримує при реєстрації)
  • карта (спортсмен отримує на старті)
  • легенда – опис розташування контрольних пунктів (спортсмен отримує на старті)
  • компас

Додаткове:

• годинник з секундоміром, GPS зв’язком із супутником
• напульсник
• спеціальні тримачі для карти і легенди
• спеціальний одяг: термобілизна, бігове взуття, бафи

Карта для спортивного орієнтування

Спортивна карта – великомасштабна спеціальна карта, призначена для спортивного орієнтування, виконана в специфічних умовних знаках.

Для спортивних карт використовують масштаби 1:15 000 і 1:10 000, тобто в одному сантиметрі 150 або 100 метрів, відповідно. Іноді використовуються більші масштаби (паркове орієнтування). Значно рідше використовується масштаб 1:20 000.

Площа, що покривається спортивної картою, визначається доцільністю використання місцевості для змагань і може обмежуватися орієнтирами на місцевості (шосе, річка і т.п.). Робоче поле (зайняте зображенням району) листа карти, для зручності і швидкості користування компасом, розлініяно лініями магнітних меридіанів, відстань між якими відповідає 500 метрів на місцевості, для карт масштабом 1:10 000 і крупніше допускається 250 метрів. Всі написи на карті розташовуються перпендикулярно цим лініям.

На спортивних, як і на топографічних, картах рельєф (найбільш важлива частина) зображується горизонталями. Горизонталі – лінії перетину січних площин одного рівня з фізичної поверхнею, спроектовані на горизонтальну площину. Відстань по вертикалі між січними дворівневими площинами називається висотою перерізу (h). Висота перерізу на спортивних картах буває 5 або 2,5 метра, в залежності від типу місцевості. Напрямок схилу показують рисками в напрямку ската – бергштрихами. Умовні позначення рельєфу мають коричневий колір.

Скелі і камені позначаються чорним кольором. Цим же кольором позначаються штучні об’єкти в т.ч. дороги. Гідрографія зображується синім кольором.

Прохідність місцевості вказана за допомогою умовних знаків, тому на спортивних картах відсутні числові характеристики рослинності, доріг, мостів, позначки висот і горизонталей і т.п. Оскільки змагання, як правило, проходять на лісових територіях, то звичайний легко прохідний ліс не відображається жодним спеціальним знаком (кольором), а відкритий простір позначається жовто-помаранчевими кольорами. Зеленим кольором вказують рослинність, що перешкоджає пересуванню спортсменів. На картах для лижного орієнтування вказуються лижні різної градації темно-зеленим кольором.

Для уточнення місця розташування КП учасникам надаються т.зв. “легенди”, які за допомогою спеціальних піктограм, схожих з умовними знаками в короткій формі містять наступну інформацію:

  • Параметри дистанції;
  • Порядок проходження контрольних пунктів;
  • Номер знака КП на місцевості;
  • Положення орієнтира щодо подібних прилеглих;
  • Тип орієнтира;
  • Характеристика орієнтира і його розміри;
  • Положення знака КП щодо орієнтиру;
  • Наявність на КП суддів і глядачів.

Легенди зазначені або в попередньою інформацією, або поміщаються на карті.
Детальна розшифровка легенди: варіант-1 та варіант-2

Також рекомендуємо до перегляду відео: